Загальний контекст візиту. Основна мета цього візиту доволі очевидна – забезпечити нашу подальшу військову та фінансову підтримку, а також отримати політичні гарантії. Так, це загорнуто у обгортку “плану миру”, але маркетинг є маркетинг.

В дні візиту також вийшов присвячений Україні номер The Economist, де було консолідовано позицію помірковано проукраїнського табору, а саме:

1. Війна стає виснажливою для обох сторін. Україна та Захід мають визнати, що справи на фронті погіршуються. Якщо Україна програє, це може привести до нестабільності в регіоні і послабити всі західні союзи.

2. Що треба робити?

• Україні треба переглянути свої плани на війну, щоб не втратити підтримку.

• Захід повинен надати Україні більше зброї і гарантій безпеки.

• Україні варто дати можливість приєднатися до НАТО, навіть до завершення війни і навіть якщо це спричинить конфлікт з Росією.

Частина цих пунктів містилася у “зливах” “мирного плану” Зеленського, в тому числі пункт про НАТО. Звісно, саме цей пункт викликає найбільше роздратувань у адміністрації Байдена. Бо вимагає сильного політичного лідерства. Тому у питанні НАТО рухів до виборів не буде. Хоча Байден і заявив, що Україна знаходиться на "незворотному шляху" до НАТО.

Ще важливе для країни питання - питання відновлення. Сьогодні країни G7, Євросоюз та ще понад 20 держав ухвалили «Спільну декларацію про допомогу у відновленні України», де зафіксували формулу “гроші в обмін на реформи”. На ті саме реформи, які нам потрібні для інтеграції в ЄС, яка і так відбувається. Можливо, влада хотіла більшого, але мене все влаштовує.

Нарешті, питання зброї. Новий пакет допомоги від США, активізація діалогу щодо дозволів на удари по Росії, а також обіцянка Байдена обговорити питання допомоги і дозволів з лідерами Британії, Німеччини та Франції - це все ще процес, а не результат.

Тут сценарія може бути три:

• Або політична війна в США може нам трохи допомогти, штовхаючи демократів на більш рішучі дії.

• Або це станеться після дня голосування, якщо адміністрація ухвалить принципове рішення дозвіл надати, але вирішить уникнути ризиків у соціології.

• Або будемо чекати чергової хвилі ескалації від РФ, щоб змусити Захід діяти.

Звісно, на цьому фоні Путін вийшов з черговою порцією “ядерного шантажу”. Бо він чудово знає несталість усіх своїх досягнень і їх вразливість.

Чи досяг візит мети у плані є політичних декларацій від кандидатів?

Від Гарріс - так. Заяви Гарріс про “перемогу України” були навіть більш сміливими, ніж можна було очікувати.

Чи могли ми отримати таке ж від Трампа? Ні. Він буде триматися своєї риторики про мир і гроші. І зустріч в довгу цього не змінить.

Загалом драматизувати залученість теми України у вибори не варто. Тема не буде головною, ті хто це пишуть - взагалі не відслідковують медійний потік. Головними так і лишаться міграція, ціни, наркотрафік. І це ОК.

Загалом, цей візит мав відбутися. Положення України, настрої в Європі і США його вимагали. Чи міг він пройти краще? Можливо. Нам треба серйозно посилювати нашу лобістську присутність в США. Чи є він “провалом”? Ні, звісно. Це порядок денний, який нам намагаються навʼязати і який не бʼється з обʼєктивною реальністю.

Боятися “помсти Трампа” за будь-що - безглуздо. Бо доволі дивно боятися “помсти” від людини, яка і так тобі нічого гарного не обіцяє.

Проте важливо розуміти, що довготривала підтримка не гарантована і залежатиме від результатів виборів і міжнародного контексту.

Україні важливо продовжувати шукати нових партнерів, нові джерела грошей і зброї. І дивитися якою буде конʼюнктура, щоб визначати свої цілі у війні і поведінку.

Джерело: https://t.me/yb_ua/6434

Новости портала «Весь Харьков»