росія і європейські праві: міфи і реальність
Поки останній допис про європейських правих, за мотивами їх виступу на виборах у Європарламент, де вони зросли відносно себе 2019 року. Сьогодні давайте трохи про російську роль, а також причини, чому значна частина ультраправих підтримує путінську росію або їй симпатизують. Причини можна розділити на політично-ідеологічні і матеріальні.
Тут зроблю ремарку. Значна частина проблем і викликів, про які говорять або якими спекулюють крайні праві в Європі - реально існує. Але їх пояснення свідомо спрощується, їх масштаб гіперболізується, а в якості рішення пропонуються заздалегідь неспроможні інструменти.
Тож, ідеологічні вписуються у такі кліше пропаганди:
1. росія - великий противник США і глобалізації. Для національно (в гіршому розумінні цього слова) орієнтованих правих росія і путін часто виступають як вороги глобалізації (яка “руйнує ідентичність і суверенітет”). Головний “глобалізатор” - США. Саме на тому, до речі, базується любов до Трампа, який теж виступає проти глобалізації і еліт, які підтримують глобалізацію.
2. росія - оплот традиційних цінностей, які розмивають глобалісти, “толерасти” і усякі там погані ліберали. Звісно, падіння народжуваності і демографічна криза в західних країна в очах значної частки правих викликана “пропагандою ЛГБТ”, феміністками і усім іншим ліберальним. Більш глибокий погляд на питання не потрібен. Але такі прості пояснення знаходять свою аудиторію і в рф, і, як бачимо, в Європі.
3. росія - зразкова країна з лідером, який уособлює “сильну руку”. Практично всі крайні праві рухи - антидемократичні і антиліберальні за своєю суттю. Запит на сильну руку є наслідком маніпуляції страхами своєї аудиторії, що є опорою практично всіх автократій. “Нам потрібен сильна рука, що не повернутися в 90-і”. “Нам потрібен лідер, щоб нашу країну не заполонили мігранти”. “Нам потрібна диктатура, щоб страшні вороги нас не здолали”. “Нам потрібна диктатура, щоб правив народ, а не еліти”. Тощо.
Але не всі європраві можуть або навіть хочуть підтримувати росію. Саме війна проти нас сегментувала ставлення до росії на умовні три групи:
1. Підтримка України. Це VOX (Іспанія), Брати Італії, Chega (Португалія).
2. “Ми не підтримуємо росію, але ми не маємо брати участь у війні і не постачати зброю”. Умовні “миротворці” - Ле Пен у Франції, Вілдерс у Нідерландах, праві фламандські партії у Бельгії, італійська Ліга Сальвані.
3. Сили, які опосередковано або фактично підтримують росію. Німецька АфД, ФІДЕС Орбана, австрійська Партія свободи, польська “Конфедерація”.
Причому крім упоротої третьої категорії, якій нема чого втрачати, у більшості правих рухів ставлення до росії мігрує до все більш ворожого. Ключова причина - навіть прихильників правих партій відкритий напад на суверенну державу шокував, що затьмарило ідеологічні причини “любити росію”. Особливо сильно прихильність до росії впала серед ультраправого електорату Італії (з 64% 2020 до 15% 2023) і Франції (з 55% до 21%). Ле Пен і Сальвані не заважає мігрувати навіть наявність скандалів з російськими грошима, підтримка анексії Криму і спроби заблокувати санкції.
Але росія (і тепер Китай) продовжує підтримку - або пряму грошову, або інформаційну - значної частини правого спектру, в тому числі тих, хто не підтримує напад на Україну. Чому? Бо як інструмент для росії і Китаю крайні праві потрібні не для того, щоб блокувати підтримку України. Це другорядне завдання. Головне - підривати європейську систему, довіру до демократичних інституцій, дестабілізація окремих країн і ЄС в цілому.
Тому російська мережа ботів, державні канали іномовлення, лобі і агенти підтримували як “упоротих” в Австрії, Німеччині та Угорщині, так і умовно “поміркованих” у Франції, Італії, Іспанії, Бельгії і Нідерландах. Бо задачею є не лобіювання конкретних рішень, а масштабування хаосу і дискредитація європейських цінностей і правил.
Джерело: https://t.me/yb_ua/5560