Його сила в іншому — The Atlantic.

У новій статті журналіст Яір Розенберг проаналізував ораторські помилки Байдена під час його політичної кар'єри на тлі останньої обмовки президента, який напередодні назвав лідера Єгипту Абдель Фаттаха ас-Сісі президентом Мексики.

Автор зазначає, що час, коли Байден помилився, був максимально невдалим, оскільки обговорювався звіт спецпрокурора Роберта Хура, в якому той вказує на "проблеми президента з пам'яттю".

Але Розенберг зауважує, що подібні негаразди під час виступів стаються майже у всіх політиків, включно з тими, хто набагато молодший за Байдена. Наприклад, лише минулого тижня спікер Палати представників Майк Джонсон у прямому ефірі переплутав Іран та Ізраїль.

Водночас, суть відповіді Байдена щодо Близького Сходу була абсолютно переконливою.

"Президент чітко знав, про кого і про що він говорив; він просто обмовився так само, як Джонсон і багато інших. Але ця помилка не могла статися в найгірший момент.

Правда полягає в тому, що подібні помилки не є чимось новим для Байдена, який плутає імена та місця протягом усієї своєї політичної кар'єри", — пише журналіст.

Він додає, що Байден є тією ж людиною, якою завжди був, "просто старшою і повільнішою". Водночас, схильність до ораторських ляпів не заважала йому досягати визначних успіхів.

Розенберг зазначає, що не стандартні промови є головною перевагою Байдена, а неформальні зустрічі, як, наприклад, коли він опустився на коліна, щоб поспілкуватися з літніми людьми, які пережили Голокост в Ізраїлі, щоб їм не довелося стояти, або коли він подружився з охоронцем в ліфті The New York Times, коли їхав на зустріч з редакційною колегією газети, яка відмовилася підтримати його.

"Саме тому ключові досягнення та ініціативи Байдена пройшли через Конгрес. Сила президента полягає не в ораторському мистецтві, а в законодавстві; не в надиханні натовпу, а в спілкуванні з окремими людьми", — підсумовує автор.

Джерело: https://t.me/znua_live/133829

Новости портала «Весь Харьков»