На Харківщині державі мають повернути землі, на яких розташовані пам’ятка археології і могильник
Богодухівською окружною прокуратурою Харківської області подано до суду п’ять позовних заяв в інтересах держави про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення.
Про це повідомили в Харківській обласній прокуратурі.
Встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району в 2001 році у власність фізичним особам передано п’ять земельних ділянок загальною площею понад 26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Надалі земельні ділянки передані у оренду фермерському господарству.
При цьому виявлено, що на зазначених п’яти земельних ділянках повністю або частково знаходиться об’єкт культурної спадщини пам’ятки археології національного значення Городище «Полкова Микитівка» і могильник. Відповідною Постановою Кабінету Міністрів України вказану пам’ятку занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та присвоєно охоронний номер 200015-Н.
Згідно з нормами діючого законодавства у сфері охорони культурної спадщини, надання земель історико-культурного призначення із розташованою на них пам’яткою археології у приватну власність прямо заборонено.
Вказані порушення стали підставою для звернення прокуратурою до Богодухівського районного суду Харківської області з відповідними позовними заявами. Крім того, за заявами окружної прокуратури судом винесено ухвали про заборону відповідачам відчуження спірних земельних ділянок.
Довідково: пам’ятка археології національного значення «Полкова Микитівка» (Городище та курганний могильник), охоронний номер 200015-Н, складається з двох частин – городища скіфського часу «Полкова Микитівка» та курганного могильника, який у літературі має назву «Куп’єваха». Городище знаходиться на правому березі р. Мерли.
Городище є пам’ятником господарського та культурного життя землеробських племен Харківщини, що жили у скіфський час.
У залізному віці на північ від кочовищ власне скіфських іраномовних племен жили осілі землеробсько-скотарські племена, поселення яких розташовувались головним чином на берегах річок.