Хоча прихильники Трампа відмовляються визнати, що лідерство в демократіях сприяє американським політичним та економічним інтересам, більшість економістів вважають, що домінування в НАТО і пов'язані з ним витрати не були негативним трансакційним тягарем для США.

Але навіть якщо припустити, що це правда, безсумнівним є те, що ця епоха добігає кінця. Європа готується до нового життя, майже напевно ще більше віддалившись від США, ніж будь-коли з часів Перл-Гарбору в грудні 1941 року. Хоча, ймовірно, пройде ще багато місяців, перш ніж ми дізнаємося деталі — наскільки глибоким може стати стратегічний розрив між континентами — загальна картина очевидна. Якщо обраний президент Дональд Трамп виконає свою обіцянку співпрацювати з путіним, щоб здати Україну, майбутнє НАТО і колективної західної безпеки буде похмурим, пише аналітик Bloomberg Макс Гастінгс.

"Минули ті дні, коли європейці могли дивитися на США як на свій щит. Джо Байден, швидше за все, виявиться останнім президентом, який вважав безпеку континенту життєво важливим інтересом — навіть домінуючим зовнішнім інтересом — США. Стратегічне протистояння з Китаєм буде домінувати в політиці Вашингтона в найближчі роки", — пише аналітик.

Дехто вважає, що Трамп у своєму незрозумілому захопленні путіним припускається катастрофічної помилки. Він обіцяє припинити підтримку України і, власне, НАТО. Але єдине велике глобальне питання, щодо якого Трамп зробив сильну, раціональну заяву, — це засудження західноєвропейців за нездатність нести свою частку оборонного тягаря.

Це обурливо, що члени ЄС так мало витрачають на власну безпеку, вважає автор. Іспанія, наприклад, наразі виділяє лише 1,8% свого валового внутрішнього продукту на збройні сили. Італія має ще гірші показники — 1,5%. Велика Британія — яка зараз не є членом ЄС, але традиційно є європейським лідером у сфері оборони — заявляє, що витрачає 2,3%, але ця цифра включає такі речі, як пенсії за вислугу років, які не сприяють комплектуванню, озброєнню і оснащенню чоловіків і жінок, щоб вони могли воювати на передовій.

Лише східноєвропейські країни — передусім Польща, яка за десять років збільшила бюджет своїх збройних сил більш ніж удвічі, — разом з країнами Північної Європи різко збільшують свої оборонні витрати перед обличчям російської агресії. У 2017 році країни ЄС взяли на себе зобов'язання щодо великої спільної програми закупівель зброї та боєприпасів, але жалюгідно мало з цього було зроблено.

"Що стосується європейської підтримки України, то я багато разів писав, що без США справа президента Володимира Зеленського була б приречена. І так воно зараз і є. Навіть якщо військова допомога Києву не буде негайно припинена, воля українців до опору росіянам зменшується, тому що ці надзвичайно вражаючі люди, які воюють, спостерігають, як бажання Заходу озброїти їх зникає. Перемога Трампа майже напевно означатиме їхню поразку", — йдеться у матеріалі.

Європейські уряди повинні продовжувати робити все, що в їхніх силах, щоб підтримувати тісні відносини зі США і переконувати нову адміністрацію Трампа в тому, що продовження керівництва НАТО відповідає американським інтересам — не варто говорити про європейські інтереси, про «справу свободи» або подібні мантри — і що це в інтересах Америки, пише Гастінгс.

Тим не менш, якщо європейські країни хочуть вести виважену політику, вони також повинні збільшити свої власні витрати на оборону і підтримку України в очікуванні американських скорочень. Якщо ми подивимося на стратегічну картину на наступні 10 або 20 років, то слід очікувати, що загроза з боку автократій збережеться, а також необхідність для Європи зміцнити свою здатність захищати себе.

На жаль, лідерство провідних європейських країн не в найкращій формі; більше того, воно виглядає досить жахливо. Французький Емманюель Макрон, нестабільний політик навіть у вдалий день, став "кульгавою качкою" після того, як імпульсивно призначив липневі вибори.

Олаф Шольц з Німеччини багато говорив про Україну, коли росія вторглася в лютому 2022 року, але відтоді не зміг виконати багато своїх обіцянок — і це було ще до нещодавнього краху його уряду. Італія ніколи не робила значного внеску в НАТО і навряд чи зробить це в майбутньому. Іспанія заклопотана власними проблемами і розбіжностями, до яких додалися катастрофічні повені у Валенсії минулого місяця.

Британія традиційно лідирувала на європейському континенті в НАТО, оскільки її збройні сили були найефективнішими. У світі після Брекзиту це вже не так, зазначає оглядач.

"Європі потрібні лідери, які закричать своїм народам, що вони більше не можуть розглядати безпеку як додатковий факультатив до основних питань, які хвилюють виборців — імміграції, соціального забезпечення та охорони здоров'я, економіки.

Надзвичайно дивно і лякаюче наївно, що європейці поводяться так, ніби в наших силах, в нашому діапазоні вибору, в односторонньому порядку відмовитися від війни. Така омана є божевіллям, доки ворожі країни на чолі з Китаєм, росією, Іраном і Північною Кореєю вважають крайнє насильство або загрозу його застосування найефективнішим засобом досягнення своїх політичних цілей", — пише Гастінгс.

Урсула фон дер Ляєн наполягає на сильнішій і краще фінансованій обороні — «справжньому Європейському оборонному союзі», а також на більшій інтеграції і раціоналізації оборонної промисловості. Проте ніщо з того, що пропонується зараз, навряд чи заповнить прірву, що зяє, якщо США вимкнеться з України або повернеться спиною до НАТО. Незважаючи на зобов'язання ЄС у 2017 році різко збільшити спільні витрати на оборонне обладнання до 35%, сьогодні досягнуто лише половини цієї цифри.

"Попереду боротьба за те, щоб переконати республіканців MAGA, що, хоча США залишаються наймогутнішою державою на землі, вони також потребують союзників. Нам усім потрібні союзники, щоб протистояти серйозним стратегічним викликам, які чекають на нас попереду. Але було б наївно вдавати, що перспективи безпеки західних демократій сьогодні зовсім не похмурі", — підсумовує Гастінгс.

Джерело: https://t.me/znua_live/175915

Новости портала «Весь Харьков»