26 жовтня 1938 року Прем’єр-міністром уряду Підкарпатської Русі (Карпатської України) став Августин Волошин
11 жовтня 1938 р. Прага призначила Перший автономний уряд Підкарпатської Русі. Тоді його очолив представник русофільського напряму Андрій Бродій, який орієнтувався на підтримку Угорщини. Уряд, до складу якого увійшло четверо представників русофільського (А. Бродій, С. Фенцик, Е. Бачинський, І. П’єщак) і двоє українофільського (Ю. Ревай та А. Волошин) напрямів, проіснував недовго – 15 днів. 26 жовтня 1938 р. А. Бродій був звинувачений Прагою у державній зраді за ведення таємних переговорів з Будапештом щодо приєднання краю до Угорщини і заарештований. Новим прем’єр-міністром був призначений отець Августин Волошин, який того ж дня склав присягу на вірність Чехословацькій республіці.
Вже на початку своєї діяльності новий уряд Підкарпатської Русі зазнав кризи. 2 листопада 1938 р. відбувся перший Віденський арбітраж за участю Німеччини та Італії, за рішенням якого Чехословаччина була змушена передати Угорщині південні округи автономних Словаччини та Підкарпатської Русі, де мешкало переважно угорське населення. Закарпаття втратило понад 12 % своєї території (1 523 км2), на якій знаходилося 97 населених пунктів, у тому числі найбільші міста – Ужгород, Мукачеве, Берегове, де мешкало близько 175 тис. осіб, серед яких понад 33 тис. русинів-українців. Це стало значною втратою для автономного краю, особливо в економічному плані. Відповідно до ухвал Віденського арбітражу евакуація державних установ і майна з територій, переданих Угорщині, повинна була завершитися до 10 листопада 1938 р. Тому уряд А. Волошина був змушений перенести свою канцелярію з Ужгорода до Хуста – нової столиці українського автономного краю в складі федеративної Чехословаччини.
22 листопада 1938 р. Національні збори у Празі прийняли конституційні закони про автономію Словаччини та Підкарпатської Русі. Чехословаччина офіційно перетворилась на федеративну республіку. Кабінет Підкарпатської Русі у складі трьох осіб став складовою частиною центрального уряду в Празі. У найближчі п’ять місяців передбачалось провести вибори до представницького законодавчого органу української автономії – Сойму Підкарпатської Русі. Останній мав право змінити назву території краю та запровадити офіційну мову урядування. Однак вже 25 листопада 1938 р. кабінет А. Волошина видав розпорядження про запровадження на території краю української (малоруської) мови, а наприкінці грудня розпустив земський (крайовий) уряд у Хусті й офіційно дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» також назву «Карпатська Україна». Виконавча влада в краї перейшла до уряду А. Волошина. Пріоритетним напрямом його політики стала законотворча діяльність, спрямована на зміцнення статусу автономного краю як суб'єкта федерації у складі Чехословацької республіки.
Автономний уряд А. Волошина проіснував до 15 березня 1939 р. Тоді на Соймі була проголошена незалежність Карпатської України та обрано її першого й останнього президента – о. А. Волошина. Новим прем’єр-міністром та міністром закордонних справ став Юліан Ревай. Втім, новий уряд Карпатської України проіснував недовго – вже 16 березня 1939 р. Хуст захопили угорські війська, а 18 березня 1939 р. була окупована вся територія незалежого краю. (https://telegra.ph/file/5204726e3230aee3f1bf7.jpg)
Джерело: https://t.me/istoriya_ukrainy/9800