Держпром. Там усе можна полагодити, усе відремонтувати, відновити...
А однак згадую одну з неймовірно важливих розмов із професором Ушкаловим (хіба була бодай якась розмова з ним неважливою?), розмов, осяяних сонцем пізнавання й пізнання...
І беру до рук книжку, щоби перечитати:
...Держпром — воістину прекрасний. Він прекрасний і вдень, зусібіч облитий сонцем, і вночі, коли рух машин та людей стихає і я можу спокійно кружляти довкола нього на своєму сіті–байку, та особливо — ввечері. Ця велетенська, легка й граційна споруда розташована фасадом на схід так, щоб призахідне сонце наскрізь просвічувало сотні її вікон. І тоді вся вона стає, мов полум’яна. ... Зупиніться коли-небудь увечері на ажурному Мосту закоханих, що ніби лине над узвозом, і гляньте на панораму Держпрому. Мені здається, ви зможете легко відчути весь пафос творців Українського Ренесансу 1920–х років, отих «перших хоробрих», «аргонавтів української інтелігенції», великих мрійників і будівничих нової України — України не «вишневих садочків», а стрімкого й могутнього пориву вперед, у світле майбуття, у невідому «загірню комуну». Принаймні для мене Держпром — це не що інше, як утілений у бетоні й склі Український Ренесанс, сказати б, «боротьбистська» візія моєї Вітчизни. Словом, стоячи погожого літнього вечора на Мосту закоханих, я годен освідчитись Держпромові в любові. І не я один.
Малюнок нашого геніального Нікіти Тітова.
Фото пошкодженого Держпрому якось так боляче в стрічці бачити...
Джерело: https://www.facebook.com/olena.rybka