Синусит (риносинусит) — запалення приносових пазух, порожнин у кістках, що оточують ніс. Пазухи вистелені тонкою мембраною, що виробляє слиз, який зазвичай виноситься волосковими клітинами та стікає через невеликі отвори в порожнину носа. Захворювання починається, коли дренажна система блокується через набряк або запалення, спричинене інфекцією або алергією. На фоні цього з'являються головний біль, відчуття тиску або болю в обличчі, а ніс забивається густим слизом. Симптоми можуть пройти самі собою, але часто вони зберігаються або неодноразово повертаються. 

Щоб полегшити їх, рекомендується застосовувати лікувальні препарати, зокрема Синупрет, що випускається в таблетках та оральних краплях.

Як лікувати синусит залежно від його виду

Захворювання класифікують за тривалістю перебігу:

1. гострий — місяць і менше;
2. підгострий — від місяця до трьох;
3. хронічний — довше ніж три місяці.

 

Якщо протягом року виникає декілька гострих нападів, синусит називається рецидивним. Лікування починається з простих засобів, таких як промивання носа, і за потреби переходить до більш просунутих стратегій — лікарської терапії за рецептом чи хірургічного втручання. Більшість людей із гострим синуситом одужують без антибіотиків. Важко передбачити, у кого розвинеться хронічна форма, але знання двох основних типів допоможе вирішити, як лікувати симптоми та коли звернутися до лікаря.

Гострий синусит

Зазвичай починається із застуди, яку спричиняють віруси, а не бактерії, тому марно лікувати його антибіотиками. Але коли застуда переходить у синусит, це означає, що закорковування носових ходів призвело до вторинної інфекції, спричиненої бактеріями, і зрештою можуть знадобитися антибактеріальні препарати. Рідко, здебільшого в людей з ослабленою імунною системою, причиною є грибкова інфекція. Якщо симптоми серйозні й тривають понад тиждень, слід звернутися до лікаря. Коли профілактичні методи дренування не допомагають, може бути призначений антибіотик.

Хронічний синусит

Форма захворювання, за якої симптоми зберігаються чи періодично повертаються. Такий стан вимагає огляду отоларинголога та обстеження за допомогою ендоскопа, щоб виявити причини закорковування. Також можуть знадобитися аналізи крові на алергени та бактеріальні культури. У лікуванні хронічного синуситу допомагають промивання носа та протизастійні засоби, які роблять слиз пухким, а носові ходи — чистими. Для протидії запаленню можна додати назальні стероїди, такі як флутиказон або беклометазон. Іноді основна проблема має анатомічний характер, наприклад:

1. поліпи носа;
2. викривлена перегородка;
3. вроджене звуження навколоносових ходів;
4. потовщена за роки інфекції тканина.

У цьому разі може допомогти мінімально інвазивна хірургія, яка зменшує кількість і тяжкість інфекцій носових пазух або відновлює їхню нормальну функцію.