95-річний Микола Кравченко із села Закутнівка Харківської області – єдиний учасник Другої світової війни, що наразі мешкає в Біляївській громаді. Під час війни він був кулеметником. Сьогодні ветеран – один з найповажніших жителів громади, де приділяється особлива увага літнім людям та й взагалі громадянам, які потребують допомоги.

Микола Костянтинович Кравченко народився 19 грудня 1925 року в селі Закутнівка, там і прожив усе життя. За словами онука ветерана, якого звати так само – Микола Кравченко, під час війни дідусь був кулеметником. Микола Костянтинович не любить розповідати і згадувати той час. Виявляючи повагу до ветерана, ми теж не будемо загострювати на цьому увагу.

Після війни Микола Кравченко-старший виучився на механізатора і до пенсії пропрацював на тракторі в місцевому колгоспі «Україна».

– Він багато розповідав про своє трудове життя. Дідусь працював трактористом до 70 років, потім ще п’ять років сезонно працював у період збирання врожаю. Він є почесним громадянином Первомайського району. Має відзнаку заслуженого тракториста України, яка прирівняна до Героя Соцпраці. Також нагороджений багатьма іншими відзнаками, – розповідає онук ветерана.

Після виходу на пенсію чоловік тримав велике господарство десь до 80 років. Як каже Микола Кравченко-молодший, головним хобі дідуся було бджільництво, тримав пасіку. Невелике господарство у ветерана є і наразі.

– Дідусь усе розуміє, нормально спілкується. Звичайно, старість уже бере своє. Зір погіршується, слух теж. Але він веселий і бадьорий, – стверджує онук. – Він на городі ще працює, але вже як керівник. І на вулицю виходить, і сам за собою доглядає повністю. Його дружини, моєї бабусі, вже півтора року немає. У 2019-му, коли вона хворіла, була прикута до ліжка, він за нею доглядав. Наразі дідусь живе із сином, моїм татом.

На думку Миколи Кравченка-молодшого, секрет довголіття дідуся криється в його рухливості.

– Він ніколи не сидів на місці. Будь-яка людина живе, доки рухається. Дуже помітно після зимового періоду, як погіршується стан дідуся, адже взимку в основному він перебуває вдома, мало рухається. А от прийшла весна, і можна сказати, що він розцвітає, – каже чоловік.

Онук називає Миколу Костянтиновича ідеальним дідусем, який його завжди підтримував.

– Дідусь дуже добрий. У дитинстві ніколи нас не сварив. Все, чого я досяг у своєму житті, це насамперед завдяки йому. Дідусь будь-який порив, поклик душі завжди підтримував і підтримує. Я наразі працюю головним інспектором Первомайського районного відділу Головного управління ДСНС України в Харківській області, майор служби цивільного захисту. Коли мені захотілося вивчитися, першим мене підтримав саме дідусь, – ділиться онук.

У Миколи Костянтиновича є три сини, четверо онуків, дві внучки та аж 11 правнуків. На всі свята родичі приїжджають у гості до дідуся. Найближче свято, 9 Травня, також не стане винятком.

Більше 700 тисяч гривень на допомогу

З визначними датами ветерана вітають не тільки родичі, але й місцева влада. Наприклад, до Дня Перемоги від Біляївської сільської ради ветерану дадуть 5 тисяч гривень. Ця виплата закладена в комплексній Програмі соціального захисту населення Біляївської сільської ради на 2021–2023 роки, яка містить у собі цілу низку соціальних програм і заходів.

За словами Біляївського сільського голови Олександра Різника, на реалізацію цієї Програми на 2021 рік передбачено 731 тисячу гривень. Третина цих грошей піде на виплату одноразової адресної грошової допомоги жителям громади, які опинилися в скрутних життєвих ситуаціях.

– Людині, яка важко хворіє чи якій потрібна операція, у нас за рішенням комісії виділяється матеріальна допомога. У зв’язку з хворобою це 2–3 тисячі гривень, на операцію – 5 тисяч гривень. Також допомагаємо людям, у яких, наприклад, трапилася пожежа в будинку. Їм виділяємо 7–10 тисяч гривень. На сьогодні на адресну допомогу виділено 240 тисяч гривень. Якщо ці гроші будуть витрачені, а ми будемо бачити, що люди до нас ще звертаються, будемо, звичайно, збільшувати. У місяць таку допомогу надаємо 12–13 людям. Думаємо, близько 150 громадян на рік звернеться до нас, – розповідає Олександр Різник.

За словами начальника відділу соцзахисту населення Біляївської сільської ради Інни Слободенюк, для підтримки населення в громаді також діють пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 50 %. Цю пільгу мають родини військових, які загинули в мирний час. Таких у Біляївській громаді три. Вони отримують по 50 % пільги і від держави, і від громади.

– Громадяни 1 та 2 категорії, які постраждали від наслідків Чорнобильської аварії, кожен місяць від держави отримують на харчування певну суму грошей. Першій категорії виплачують 393 гривні, другій – 196 гривень 50 копійок. Таких 12 людей у нашій громаді. Ми вирішили з місцевого бюджету виплачувати такі ж кошти, – каже Інна Слободенюк.

У Біляївській громаді на всі пам’ятні дати, наприклад, на День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та річницю виводу військ з республіки Афганістан чи річницю Чорнобильської трагедії, виплачують матеріальну допомогу людям, як брали участь у тих чи інших подіях.

До Дня матері мамам-героїням, яких восьмеро в Біляївській громаді, виплачують по тисячі гривень, плюс привітання у вигляді квітів і листівок.

– У нас у програмі закладені гроші і на Міжнародний день людей похилого віку, втім ми ще не знаємо, як його святкуватимемо в умовах карантину. Може, кожному роздамо якісь продуктові набори, може, будемо влаштовувати застілля невеликими компаніями, а може, якщо дозволить карантин, влаштуємо масове свято, – стверджує Олександр Різник.

Подарунки ювілярам

Цьогоріч жителі Біляївської громади, яким виповниться 80, 85, 90, 95 і 100 років, отримають подарунки від сільради. Кому виповнюється 80 і 85 років, тому дарують цінний подарунок, який коштує 500 гривень. А ті люди, хто відзначає 90, 95 і 100 років, отримують виплати по 3 тисячі гривень.

Дбають і про малечу. До Нового року всім дітям громади передбачені солодкі подарунки. На ці витрати заклали 70 тисяч гривень.

– У рамках програми передбачається і відшкодування за проїзд пільговиків у автобусах та електричках. За них ми виплачуємо компенсацію «Укрзалізниці» і місцевому автобусному перевізнику. Наразі розглядаємо питання про забезпечення дітей з багатодітних сімей і дітей з інвалідністю електронними квитками E-ticket. Це наші студенти, які навчаються в Харкові, їх десь чоловік 10–12. Якщо приймемо рішення, то це буде передбачати виготовлення E-ticket і компенсацію проїзду, в якому розмірі ми зможемо це зробити – поки незрозуміло, – каже Олександр Різник.

У громаді також є виплати в розмірі по 5000 гривень сім’ям, де народився перший хлопчик і перша дівчинка в новому році.

– Наступного року подивимося на статистику, скільки всього за цей рік у нас народиться діточок, і якщо дозволятимуть фінанси, то, можливо, і за кожну народжену дитину будемо виплачувати якусь матеріальну допомогу. Це плани. За цей рік ми подивимося, як можна ще покращити життя наших громадян. І виноситимемо наші побажання на розгляд депутатів та керівництва громади, – підкреслює Інна Слободенюк.

Як каже Олександр Різник, у громаді й надалі шукатимуть можливість допомоги незахищеним верствам населення.

– Ми намагаємося зробити для людей усе, що можливо, і не забути нікого. Шукаємо підхід до кожної людини. До прикладу, у нашій Програмі заплановані кошти на санаторно-курортне лікування. Наразі людей, які потребують такого лікування, забезпечують путівками з обласного бюджету. Але направлення дають тільки в місцеві санаторії. Якщо ж у нас буде людина, якій знадобиться оздоровлення в Слов’янську або у Західній Україні, то ми виділимо гроші на неї. Звісно, якщо буде багато охочих, ми одразу всім не допоможемо, видаватимемо путівки в порядку черги, але вирішуватимемо це питання, – підкреслює Біляївський сільський голова.

Источник: slk.kh.ua

Автор: Савелій Мякушко

Новости портала «Весь Харьков»