Ключові висновки за цей тиждень
Аналітика головних подій та трендів у Росії за період з 13 червня по 17 червня від експертів Українського інституту майбутнього.
1. Промова Путіна на Пітерському форумі говорить про те, що він має намір підвищувати ставки у діалозі із Заходом, виходячи зі старою ідеєю поділу світу на сфери впливу. Але в той самий час, загальний тон Путіна свідчить про його бажання домовлятися із Заходом. Звичайно, на своїх умовах. Поступки в розумінні Путіна дорівнюватимуть поразці. Саме тому, говорячи про Україну, він заявляє, що «завдання спецоперації будуть виконані».
Загальний характер промови Путіна мало в’яжеться з анонсом Пєскова про «сенсаційні тези». Або сенсації і не планувалося, або виступ було переверстано в останній момент. Принаймні поки що не прозвучали фрази про можливу анексію нових територій (окупованої частини України). Хоча побічно така теза можливо зашивалася і проявилася в анонсі виходу наступного року на ринок зерна з обсягами 50 млн тон. Це неможливо в межах РФ на тлі санкцій.
2. В надії зупинити нові чи послабити існуючі санкції, Росія починаєте вдаватись до відвертого шантажу та блефу – обмежує поставки ресурсів до Європи тим самим впливаючи на ціну. Ріст цін допомагає компенсувати втрати виручки, але що важливіше – він є чинником через який Європа може піддатися на шантаж та стати менш жорсткою у позиції до РФ та її військової агресії.
3. Росія найближчими місяцями зіткнеться з нестачею елементної бази (за даними інституту ВЕБ залежність галузі від імпорту 88%). Компенсація у вигляді «паралельного імпорту» не зможе вирішити проблему в комплексі. Найімовірніше, російська влада сконцентрує зусилля на закритті дефіциту критичних галузей (ВПК, Роскосмос, зв’язок). Важливим є фактор Китаю, який не пішов на розміщення російських замовлень з виробництва мікросхем. Пекін вкотре продемонстрував гру на «зниження» впливу Росії.Мінський напрямок компенсації дефіциту мікросхем у масштабах РФ буде мало перспективним. Причина – в обмежених виробничих потужностях білоруських підприємств та згаданому вище факторі Китаю.
4. Продовольча криза лишається темою №1 для країн Європи у найближчий час, а отже ставатиме все більш серйозним фактором, який впливатиме на зміну настроїв у ЄС щодо необхідності мирних переговорів між РФ і Україною. Загострення ситуації із гуманітарними поставками у Сирію у найближчий місяць стане першою “репетицією” того, як питання “глобального голоду” впливатиме на розклад сил навколо України.
5. Росія взяла курс на імпортозаміщення ще у 2014 році коли проти неї були введені перші санкції через анексію Криму та окупацію частини Донецької та Луганської областей. У квітні цього ж року була запущена державна програма імпортозаміщення – «Розвиток промисловості та підвищення її конкурентоспроможності». На реалізацію проектів щорічно виділяються мільярди рублів. Але імпортозаміщення Росії це міф. Вони так і не навчилися самі робити електроніку, чіпи та все те, від чого залежить військово-промисловий комплекс та виробництво сучасної техніки для бізнесу та побуту. Технологічне відставання Росії та залежність від імпорту критичних матеріалів, яких немає в РФ, лише посилюється.
6. Упродовж останніх двох тижнів президент Росії знову вдався до використання минулого в якості виправдання теперішньої політики, але обрав новий взірець для наслідування. Відзначення цього року 350-ліття Петра І, вочевидь, знаменуватиме і перебудову історичної політики в Росії. Найвірогідніше, приклади реформ царя в державному управлінні, освіті чи медицині так і залишаться незатребуваними президентом. Натомість на щит будуть підняті воєнні успіхи. Саме за Петра І виникла російська масова регулярна армія, але на надзвичайно жорстокому фундаменті фактично вічного рекрутства. Таким чином, повернення Петра І до офіційного кремлівського пантеону означає спробу налаштування свідомості росіян на масштабну і складну, але в перспективі переможну війну.
Источник: https://t.me/uifuture/1315