22 листопада 1801 року у селі Луганський завод народився Володимир Даль - лексикограф та етнограф, псевдонім "Козак Луганський"
Так так, упорядник “Толкового словаря живого великорусского языка” народився в Україні. А ким же він був: українцем, росіянином, чи кимось ще?
Про це розповідає історик Ганна Черкаська:
“Його батько Іван Матвійович – син офіцера данської королівської армії. Іван гадки не мав про свої «російські» корені, закінчив Йєнський університет; блискуче знав німецьку, англійську, французьку, єврейську, грецьку та латину. Його запросили до двору Катерини ІІ на посаду бібліотекаря. Згодом Іван Матвійович вивчив медицину, тому його призначили старшим лікарем на Луганський ливарний завод. Коли на річці Лугань 1795 р. виникло місто, Іван Даль з дружиною прибув сюди.
Вони оселилися на вул. Англійській у одноповерховому білому будиночку, зараз там музей Даля. 14.12.1799 року Іван Даль дав присягу на російське підданство.
Мати Володимира, Марія Іванівна Фрейтаг, теж російських коренів не мала: його дід Христофор Фрайтаг – німець, бабуня-перекладачка була із старовинного роду французьких гугенотів де Мальї, знала німецьку, французьку, англійську. Отже, мовознавець дансько-німецького походження.
18-літнім Даль на відмінно закінчив навчання у Морському корпусі й одержав призначення на фрегат «Флора». У цей час захопився драматургією, написав дві комедії: «Ведмідь у маскараді» та «Наречена у лантусі, або білет у Казань». У вересні 1823 року В. Даля арештували за сатиричний вірш, у якому він висміював амурні зальоти командуючого Чорноморським флотом губернатора Олексія Грейга та його коханки шинкарівни Лії Сталінської. Адмірал Грейг передав справу до Військового суду. Після року допитів Даля перевели в матроси.
Сучасники згадували про унікальні риси Даля-хірурга й окуліста: він писав і блискуче оперував однаково і правою, і лівою рукою. Після війни працював лікарем у Умані, Кам’янці-Подільському, всюди збираючи слова живої української мови.
У Петербурзі В. Даль щочетверга влаштовував вечори, де збиралися члени Імператорської АН. На одному з них був Тарас Шевченко – українця вразила чудова «рідна мова» Даля. Упродовж чотирьох років Тарас бував у цьому домі. Коли ж у 1847 році поета арештували й ув’язнили, Даль клопотався про його звільнення, бо Шевченко передав йому через знайомих таке прохання. В. Даль — не лише письменник, медик і науковець, а ще й чиновник з чималим «стажем», — скориставшись своїми знайомствами, домігся для митця спершу послаблення суворого режиму і дозволу малювати й писати, а згодом і повного звільнення. Утім «операцію» здійснив майстерно і скромно: Шевченко так і не дізнався, що вийшов на волю саме завдяки Володимиру Далю.
17 листопада 1857 року Т. Шевченко записав у щоденнику: «Зробив візітацію В.І.Далю, і добре зробив, що я, нарешті, зважився на цю візітацію. Він прийняв мене дуже радо». 1859 року вони зустрілися у Нижньому Новгороді. Тарас був вражений, як дочка Даля співала українських пісень, а хазяїн похвастався укладеним тлумачним словником української мови, який і понині не виданий…”
Цікаві та маловідомі факти з історії нашої держави представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Джерело: https://www.facebook.com/Dmitriy.Chekalkin