Тімоті Снайдер: росія може програти цю війну
У четвер росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. росія за путіна продовжила цю традицію.
За кордоном це залякування. Ми повинні думати, що росія не може програти.
І занадто багато з нас під час російської агресії в Україні повірили в це. У лютому 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні.
Навіть сьогодні, коли Україна тримається вже понад два роки, серед друзів росії в Конгресі та Сенаті переважає думка, що росія повинна врешті-решт перемогти. Успіх москви не на полі бою, а в наших головах.
росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.
Уявлення про непереможну Червону армію – це пропаганда. Червона армія була грізною, але її також можна було перемогти. З трьох своїх найзначніших зовнішніх війн Червона армія програла дві.
У 1920 році вона зазнала поразки від Польщі. Вона перемогла нацистську Німеччину в 1945 році, після майже повного розвалу в 1941 році. (У цьому випадку перемога була здобута в рамках великої коаліції і за вирішальної американської економічної допомоги). Радянські війська потрапили в біду в Афганістані одразу після вторгнення 1979 року і були змушені вийти звідти за десять років.
І сьогоднішня російська армія – це не Червона армія. росія – це не СРСР. Радянська Україна була джерелом ресурсів і солдатів для Червоної армії. У тій перемозі 1945 року українські солдати Червоної армії зазнали величезних втрат – більших, ніж американські, британські та французькі втрати разом узяті. Непропорційно велика частка українців пройшла свою війну до Берліна у формі Червоної армії.
Сьогодні росія воює не разом з Україною, а проти України. Вона веде загарбницьку війну на території іншої держави. І їй бракує американської економічної підтримки – ленд-лізу – яка була необхідна Червоній армії для перемоги над нацистською Німеччиною. У зв’язку з цим немає особливих підстав очікувати, що росія переможе. Натомість можна було б очікувати, що єдиний шанс для росії – не дати Заходу допомогти Україні, переконавши нас у неминучості її перемоги, щоб ми не застосовували свою вирішальну економічну силу.
Останні шість місяців це підтверджують: незначні перемоги росії на полі бою припали на час, коли Сполучені Штати затримували допомогу Україні, а не надавали її.
Сьогоднішня росія – це нова держава. Вона існує з 1991 року. Як і Брєжнєв до нього, президент росії Владімір путін керується ностальгією. Він посилається на радянське, а також російське імперське минуле. Але російська імперія також програвала війни. Вона програла Кримську війну в 1856 році. Вона програла російсько-японську війну в 1905 році. Вона програла Першу світову війну в 1917 році. У жодному з цих трьох випадків росія не змогла утримати війська на полі бою довше, ніж понад три роки.
У Сполучених Штатах існує велика нервозність з приводу поразки росії. Якщо щось здається неможливим, ми не можемо уявити, що може статися далі. І тому існує тенденція, навіть серед прихильників України, думати, що найкращим рішенням буде нічия.
Таке мислення є нереалістичним. І за нервовістю проступає дивна американська пиха.
Ніхто не може вести війну таким чином. І ніщо в наших попередніх спробах вплинути на росію не вказує на те, що ми можемо здійснювати такий вплив. І росія, і Україна воюють, щоб перемогти. Питання в тому, хто переможе і з якими наслідками?
Якщо переможе росія, наслідки будуть жахливими: ризик більшої війни в Європі, більша ймовірність китайської авантюри в Тихому океані, послаблення міжнародного правопорядку в цілому, ймовірне поширення ядерної зброї, втрата віри в демократію.
Для росії нормально програвати війни. І, загалом, це спонукало росіян до роздумів і реформ. Поразка в Криму змусила самодержавство скасувати кріпосне право. Програш росії Японії призвів до експерименту з виборами. Поразка СРСР в Афганістані призвела до реформ Горбачова і, таким чином, до закінчення Холодної війни.
Окрім російських особливостей, історія пропонує більш загальний і ще більш обнадійливий урок про імперії. Сьогодні росія веде імперську війну. Вона заперечує існування української держави і нації та чинить звірства, які нагадують найгірше з європейського імперського минулого.
Мирна Європа сьогодні складається з держав, які програли свої останні імперські війни, а потім обрали демократію. Програти свою останню імперську війну не тільки можливо: це також добре, не тільки для світу, але й для вас.
росія може програти цю війну, і повинна програти, заради самих росіян. Переможена росія – це не лише кінець безглуздим втратам молодих життів в Україні. Це також єдиний шанс росії стати постімперською країною, країною, де можливі реформи, де самі росіяни будуть захищені законом і матимуть право голосу.
Поразка в Україні – це історичний шанс для росії стати нормальною країною, як скажуть росіяни, які прагнуть демократії та верховенства права.
Як і Сполучені Штати та Європа, Україна святкує перемогу 1945 року 8 травня, а не 9 травня. Українці мають повне право пам'ятати та інтерпретувати цю перемогу: вони більше, ніж росіяни, постраждали від німецької окупації та загинули у величезній кількості на полі бою.
І українці мають право вважати, що росія сьогодні, як і нацистська Німеччина в 1945 році, є фашистським імперіалістичним режимом, який можна і потрібно перемогти. Минулого разу фашизм був переможений, тому що коаліція трималася міцно і застосувала свою переважаючу економічну міць. Те ж саме відбувається і зараз.
Джерело: https://www.facebook.com/sergii.gromenko