● Туреччини, у квітні 2020 року, після того, як впровадження комендантської години спричинило черги до супермаркетів. Президент відставку не прийняв;
● Румунії, у липні 2019 року, через повільну реакцію поліції на зґвалтування та вбивство неповнолітньої. Міністр пробув на посаді лише 6 днів (не років, як Аваков);
● Албанії, у жовтні 2018 року, після арешту більше двох десятків членів організованих злочинних груп, в тому числі двох колишніх депутатів правлячої партії;
● Великобританії, у квітні 2018 року, через розкриті пресою факти, що влада встановила «показники» щодо видворення нелегальних мігрантів;
● Словаччини, у березні 2018 року, через гучне убивство журналіста-розслідувача Яна Куціака;
● Румунії, у січні 2018 року, через гучну справу поліцейського-педофіла;
● Португалії, у жовтні 2017 року, після того, як внаслідок лісових пожеж загинуло понад 100 людей;
● Швеції, у липні 2017 року, через скандал довкола витоку інформації з бази персональних даних громадян;
● Франції, у березні 2017 року, через те, що незаконно працевлаштував двох неповнолітніх доньок на роботу до парламенту;
● Румунії, у вересні 2016 року, через корупційний скандал, пов’язаний із привласненням підлеглими десятків тисяч доларів;
● Бельгії, у березні 2016 року, у зв’язку з терактами в Брюсселі, але відставку не прийняв прем’єр-міністр;
● Ізраїлю, у грудні 2015 року, через звинувачення у сексуальних домаганнях;
● Португалії, у листопаді 2014 року, через скандал з «золотими» візами. Міністр заявив, що не має стосунку до справи, але має залишити посаду, аби захистити владу та авторитет держави (нечувана для України річ);
● Литви, у жовтні 2014 року, через підозри у корупції, а саме торгівлі впливом під час публічних закупівель;
● Грузії, у вересні 2012 року, через скандал навколо опублікованих відеозаписів катувань в одній із в’язниць;
● Болгарії, у квітні 2008 року, через те, що підлеглі повідомляли конфіденційну інформацію наркомафії;
Источник: ibigdan.com