Китай хоче зайняти місце Вашингтона на чолі європейського столу. Іншими словами, Піднебесна прагне навʼязати Європі свою конфігурацію майбутнього.

● ️Китайський лідер Сі Цзіньпін відвідає Францію на початку травня. Перед тим канцлер Німеччини Олаф Шольц побуває у Китаї. Поїздки відбуваються на тлі прагнень Пекіна зменшити ворожість з ЄС, - Politico.

● Китай хоче відновити зіпсовані відносини з Європою — через «безмежне партнерство» Сі з кримінальним злочинцем путіним.

● КНР вибрав вдалий час для своєї невгамовності: ЄС тривалий час був під поганим впливом політичних «хуліганів» із США, а тепер Вашингтон дистанціюється від Брюсселя. Тому "настав час скерувати Європу у зворотний бік, до зниження ризиків".

● Що таке «ризики», зрозуміло навіть без дешифратора. Ось Пекін різко відреагував на безпрецедентне рішення ЄС минулого місяця внести китайські компанії в чорний список через їхні зв’язки з рф. Його величезна індустрія електромобілів також близька до вступу в торгову війну з європейськими регуляторами, які звинувачують китайську державу в субсидуванні нових гігантів. З іншого боку, КНР прагне зберегти європейські інвестиції в китайську економіку, яка зазнає величезної турбулентності через нестабільний ринок нерухомості.

● ️Паризька зустріч Сі з Макроном відбудеться через рік після візиту президента Франції до Пекіна: торік французький президент намагався натягнути сову на глобус КНР на голову ЄС:

● «Європа повинна зменшити свою залежність від США й уникнути втягнення в конфронтацію між Китаєм і США через Тайвань»… «Великий ризик», з яким стикається Європа, полягає в тому, що вона «потрапить у кризи, які не є нашими, що заважає їй розбудувати свою стратегічну автономію». Ці слова Макрона торік виглядали як бажання кинути виклик північноатлантичній єдності, хоча далі слів справа не зайшла.

● Тепер лідер Франції перебирає на себе роль ватажка Європи. І саме до нього летить Сі. Що характерно, ця зустріч відбуватиметься тет-а-тет.

● Ситуація ніби змінилася, і сьогодні немає підстав підозрювати Макрона в якійсь зраді, він зайняв радикальну антипутінську позицію. З іншого боку, не треба бути оракулом, аби розуміти: в конфлікті одразу з двома імперіями - нинішнім з Китаєм та очікуваним з США - Євроспільноті буде важко встояти: Старому Світу потрібна колаборація з однією із супердержав.

● Економічну вразливість Європи від Китаю добре показують дані Євростату: європейський експорт в КНР удвічі менший за імпорт з цієї країни.

ЄС:

Імпорт — €514,4 млрд.

Експорт — €223,5 млрд.

Франція:

Імпорт — €42 млрд.

Експорт — €25 млрд.

Німеччина чи не єдина перебуває в балансі:

Імпорт — €94,5 млрд.

Експорт — €97,3 млрд

● Високий градус антиєвропейського трампізму в США дає Пекіну підстави розмовляти з європолітиками з сильними економічними козирями. Але не тільки торгівлею козирятиме Сі. Китайський лідер "продає" міф про ручного путіна, "легкий" і "швидкий" мир та спільний безпековий простір - від Глобального Півдня до Північної Атлантики. Саме для цього він переконує Європу запросити московію за стіл мирних переговорів у Швейцарії, що організовуються Україною... Інакше «Пекін бойкотуватиме такі зустрічі».

● Ну і звісно: путін у травні також збирається до Китаю: як припускає Reuters, ще до візиту Сі в Європу. Пазл склався

● ️Ця "благодійність" Пекіна дуже спокуслива для ЄС і небезпечна для України, оскільки бункерний фюрер не тільки залишиться без покарання, але й виторговуватиме собі окуповані території та повторюватиме оту всю маячню про "демілітаризацію" та денацифікацію України.

Але є й хороші новини: поїздка спецпосланника Пекіна країнами ЄС не викликала належного ажіотажу в європейських столицях, і - варто сподіватися - Сі також не вдасться переломити цей тренд. Адже європейці мали б засвоїти головний путінський урок: диктатори мʼяко стелять, діляться дешевими ресурсами, але потім усі ці лестощі обертаються глобальними кризами.

Джерело: https://t.me/orestokratiia/953

Новости портала «Весь Харьков»